Чернігівська обласна благодійна організація
“Аратта”

––– Головна | Про нас | Новини | Гуртки | Нашi партнери | Галерея | Контакти –––

Історія  

Благодійна організація «Британська Гуманітарна Допомога» (БГД) (www.britishhumanitarianaid.co.uk) була заснована восени 1990 року, коли Тоні Б'юделл, був натхненний програмою «Ester ransen» (про важке становище притулків для сиріт в Румунії). Його перша самостійна поїздка з вантажівкою повною гуманітарної допомоги переросла у величезну діяльність, котра продовжується роками. Було відправлено 94 конвоя до Румунії й Балкан під час конфліктної ситуації, що виникла після краху в 1991 році зі сторони Югославської Федерації. В мирний час найдовший конвой з Англії складався з 105 машин й був занесений до Книги Рекордів Гіннеса. Поки Тоні здійснював цю програму він отримав лист з лікарні в м. Чернігів, на півночі України, в якому йшлося про їх відчайдушне положення в зв`язку з Чорнобильською катастрофою й браком одержуваною ними допомоги. Перша поїздка Тоні до України, коли він виявив там жалюгідне становище речей, відбулась в Березні 1995. Від моменту закінчення Балканського конфлікту в 2002 році, ми зосередили свою роботу на Чернігівській області, в Україні, де нашою місією є - допомога інвалідам й нужденним людям.

Діяльність

«БГД» по суті, повторно використовує зайві, непотрібні товари з Англії в якості гуманітарної допомоги для Чернігівської області в Україні. Ці товари від приватних осіб, шкіл, церков та підприємців. Багато ми збираємо самі, а частина надходить прямо до нас, в наші склади в м.Кентербері. Частіш за все допомога складається з: одягу, постільної білизни й взуття, але ми використовуємо широкий асортимент предметів, підходящих для нашої роботи з соцслужбами, дитячими будинками, школами й лікарнями, яким ми допомагаємо по всій області. Розподіл усієї допомоги знаходиться під контролем органів влади. В даний час, через велику кількість труднощів й економії спільних коштів, уся допомога відправляється у вантажівках, місткістю 40 тонн, це краще ніж конвоями з невеликих машин.

«БГД» не має великих спонсорів й головним чином фінансується за рахунок грошових пожертв від звичайних людей, надзвичайна великодушність яких, дозволяє функціонувати благодійній організації й допомагати людям в Україні. Керівництво складу в Англії «Hemel Hempstead», що належить транспортній компанії «Gist», що здійснює доставки продуктів для «M&S» (мережі супермаркетів), було дуже люб`язним, забезпечуючи нас безкоштовними вантажівками на протязі декількох років, а також допомагала благодійна організація «CP Charitable Trust», сплативши перевезення допомоги декількома вантажівками. На момент 2010 року, орендувати вантажівку коштувало 3500 англійських фунтів, це вагома допомога для «БГД». Переправлена допомога виправдовує засоби, так як ціна звичайного вантажу складає 30,000 англійських фунтів, по цінах б/в товарів одного з магазинів гуманітарної допомоги в Англії у 2010 році.

Директори «БГД» регулярно відвідують Чернігівську область, для того щоб спостерігати за роботою й оцінювати зміни ситуації в багатьох районах й організаціях, котрі шукають нашої допомоги.

Один з директорів й засновників організації це Тоні Б’юделл, чия біографія коротко тут представлена.

Народився 29 го листопада 1943р.

В чотирирічному віці мене відправили в сиротинець. Все, що я пам’ятаю від матері це – побої.

У вісім років мене відправили до прийомної матері. Єдині спогади від неї це побої та сексуальні домагання. У шістнадцять років я втік, пішовши до армії. У віці двадцяти років я одружився і вже через п’ять днів мене направили на 3 роки служити до Адену, Сінгапуру та Гон Конгу. Моя нова дружина мала залишатися в Англії. Вона писала щодня, але через 2 роки листи припинились і я не бачив її до цього дня. Я звільнився з армії коли мені було 24 роки і став водієм вантажівки , я займався цим до 44 років.

Протягом 1988, я двічі хотів накласти на себе руки, так як моє життя було настільки жалюгідним та нещасливим на скільки воно могло бути. Я усвідомив що з 3-ої спроби моє життя точно буде закінчено. (Я був дійсно щасливий щодо такої перспективи).

О 10 ранку, 12 травня 1988 року я сидів на лавочці та роздивлявся затоку у Дуврі в Англії. Я почувався дійсно жалюгідно, доки хтось не покликав мене по імені. Вдруге хтось гукнув по імені, потім втрете і згодом я усвідомив, що ‘’голос’’ лунав не ззовні мене, а з середени. На данному етапі життя я жодного разу не вівідував церкву, ніколи не молився, і не робив нічого тільки якщо мені за це не заплатять. ‘’Голос’’ сказав такі слова : -‘’Тоні, я кожному дав нести свій хрест, комусь важкий, комусь не такий важкий’’. Я хочу дати тобі духовну силу, щоб піклуватися про хрести інших людей, якщо ти можешь зробити це для мене, я понесу твій. “Я плакав і плакав протягом двох годин і зрозумів, що сам Бог говорив до мене’’. У цей день моє життя тотально змінилося. Я перестав водити вантажівку і почав шукати те, що було загублено в моєму житті. І я знайшов те, що було втрачено, не зовні мене а саме в моєму сердці.

П’ять різних людей у п’ять наступних днів запропонувули одну і ту саму работу. Це було як медбрат в місцевій лікарні, працюючи з аваріями, та у відділенні невідкладної допомоги, рентгенологічному відділенні. Я насправді ненавидів лікарні, але все ж таки зайняв посаду. Замість того, щоб ненавидіти работу, я навпаки, дуже полюбив її. Протягом майже трьох років я працював у лікарні і збагнув, що кожен з пацієнтів, з якими я контактував, насправді вчили мене чомусь. Вони навчили мене бути кращою людиною, доброю, і це був переломний момент, коли мені довелося пійти. Я зустрів мою Валері і одного вечора, під час перегляду новин, ми побачили новину про жахливе становище сиріт в Румунії, і я сказав, Валері, що я відчуваю, що повинен піти і допомогти їм. Валері завжди говорила мені, що я повинен слухати своє сердце, і я вирушив зі своїм автомобілем і причепом до сирітського будинку Матері Терези, що в Бухаресті. Я був на місці через 4 дні, і я здивувався, коли побачив, що Мати Тереза булла у притулку з візитом, і я провів день з цією чудовою жінкою. Я вже збирався піти і повертатися додому, коли Мати Тереза сказала мені кілька слів, щоб я запам'ятав: ''Тоні, ніхто не взмозі творити великі справи, тільки невеликі, але з великою Любов'ю''. Ці слова дозволили мені здійснити завдання, які я відчував, що Бог хоче щоб я здійснив їх.

Поїздка до Румунії, я думав, буде ''один ра з'', але інші хотіли поїхати, тому я повертався знову поки, дуже багато людей не захотіли поїхати зі мною і я створив так званий ''Конвой Надії''.

Румунія була тільки початком, але Конвої з якими я їздив згодом перетворилися у Конвої Надії до Хорватії, Боснії та Герцоговини, Македонії та Косово.

Направляючи ці конвої в зони військових дій колишньої Югославії, були величезною відповідальністю, тому що я привів людей у дійсно небезпечну ситуацію, я не зможу собі пробачити, якщо одного з них вб'ють або поранять. Загалом мені успішно вдалося провести усі 186 конвоїв, які зараз у книзі світових рекордів Гінеса, і також найбільший, що складався з 105 машин. І тоді мене попросили допомогти у незнайомій країні під назвою Україна! Сказати чесно, мені потрібно було пошукати в атласі, де була Україна?

Під час першого ж візиту я зустрів сором'язливу шкільну вчительку, яка була у ролі мого перекладача. Її звали Вікторія Філатова, а решту історії – я думаю вона і сама розкаже!?

Іншим директором організації є Філіп Едмондс. Він наполегливо працює, щоб збільшити обсяг допомоги і досягти більш послідовного і професійного функціонування обох благодійних організацій.